Галичина догянає Англію. Королівське весілля в Тернополі. Огляд преси

З початком літа галицькі журналісти відправляються

досліджувати «Схід» України, а пересічний галичанин подається традиційно на
Захід на сякі-такі заробітки. Про наслідки таких візитів дізнаємося в
сьогоднішньому огляді галицької преси.

Кореспондент львівської газети «Високий Замок» в комапанії віце-прем’єр-міністра України Бориса Колеснікова перевірила, чи
готові до чемпіонату Євро-2012 «ворота» приймаючих міст на Сході. Газета пише:

«Обліт невеличким
“Боїнгом”-737-500 усіх міст зайняв цілий день – з 8.00 до 19.00… 

Харків зустрічає
скляним блиском нового аеротерміналу… одразу впала в око сяюча мідна башта із
величеньким серпом і молотом на верхівці, яка височіла поруч із новозбудованим
аеровокзалом. Мені з гордістю відповіли, що таким чином реконструюють старий
“совдепівський” аеропорт, аби зробити там VIP-термінал у “сталінському” стилі.
У Харкові чомусь з особливим пієтетом ставляться до символів уже не існуючої
тоталітарної держави СРСР... 

Донецьк вразив
чистотою вулиць, пишною зеленню і чудовими дорогами. А ще – новими
комфортабельними тролейбусами ЛАЗу з символікою Євро-2012 на бортах, які тут
так і “шниряють” по центральній вулиці Артема. У Львові їх набагато менше...
Між сучасними скляними хмарочосами милують око ледь не сільські хатинки за
цегляними парканчиками. 

Новий аеротермінал… хоч
і сяє склом і металом, та ще обставлений кранами, по периметру будівлі - купи
землі. Зате справляє враження нова злітно-посадкова смуга, готова на 95%. Її
довжина – 4 кілометри (в інших приймаючих містах 2 – 2,5 км). ..Така потужна
смуга призначена для прийому надпотужних літаків. При ближчому розгляді смуга
дійсно справляє враження — вона широченна, бетон на ній зі спеціальною
насічкою, для кращого гальмування літака».

Газета «Галицький
кореспондент» друкує репортаж, в якому галицьке подружжя

Володимир Муляр та Ірина Гаврилець розповідають про свої
враження від власної велосипедної експедиції через три країни:

«Маршрут пролягав
через Румунію, Болгарію та Туреччину - довкола Мармурового моря. За 75 днів
велосипедисти подолали 3300 км. Під час мандрів Володимир та Ірина збирали
місцевий пісенний фольклор та презентували український…

Ми ж були, як має
бути: у вишиванках з традиційними інструментами та позитивом. Люди завжди
цікавилися, звідки ми, якою мовою співаємо... Але дуже часто для них Україна -
це Росія. Кожного разу в таких випадках намагались пояснити їм протилежне… 

Найгостинніше нас
приймали в Туреччині! Хоча було багато гостинних і привітних людей в Румунії та
Болгарії, але вони ще більш-менш схожі на нас з вами, ти сприймаєш їх просто як
сусідів... А от турки - це щось надзвичайне! Це вже не сусіди, це - інший світ!

Якось нам сказали:
турки такі тому, що у них є іслам. Гадаємо, це так. На ісламі тримається їхня
культура і стиль життя. Не пригадуємо за всю подорож жодного п'яного турка,
навіть увечері вихідного дня в цілком європейських містах, наприклад, в
Стамбулі... Після такого, повертаючись з подорожі, нам стало боляче і соромно
за свій народ, коли ще з ілюмінатора пароплава в порту Скадовська побачили щось
п'яне, яке, хитаючись, так і звалилось на асфальт. Та й на самому кораблі ми
зіткнулися з такою грубістю персоналу, що це було ніби мішком по голові:
ласкаво просимо на Батьківщину! А просто під табличкою «Распивать спиртные
напитки на борту запрещено» цілком відкрито стояла пляшка "Медофф" і
довкола неї матроси з кухарками».

Оскільки не всі галичани можуть вдаватися в такий екстрім
«довкола» морів, тернопільська влада влаштувала мешканцям міста круїзи… на міському
ставі.

«Водами
Тернопільського ставу тепер курсуватимуть аж два теплоходи, - врочисто
рапортує газета «Вільне життя». - «Капітан Парій» у понеділок вперше після
ремонту відшвартувався від пристані.

- «Капітан Парій»
змінений до невпізнання, - зауважує директор КП «Тернопільелектротранс» Андрій
Мастюх. - Якщо раніше він був однопалубним, то після ремонту став двопалубним.
Загалом ремонт теплохода бюджету міста обійшовся в… нуль гривень. На воді
«Капітан Парій» опинився завдяки старанням і майстерності його капітана Тараса
Григоровича Парія».

Оскільки катання на ставі на голодний шлунок – явище не
зовсім захоплююче, то сотні тисяч галичан вимушено стали «туристами» тільки для
того, щоб купити квиток в один бік – на заробітки. Одним з таких був свого
часу  Михайло Петруняк, нині член президії Української всесвітньої
координаційної ради, заступник голови Міжнародного громадського об’єднання
«Четверта хвиля». В інтерв’ю газеті «Західний
кур’єр» він розповідає таке:

«Ви навіть не
уявляєте, що інколи чекає на батьківщині на заробітчан. Чоловіки чи діти можуть
виписати жінку з квартири чи продати помешкання, витратити всі гроші, які вона
передала, і людина залишається сам на сам зі страшними проблемами, їй
доводиться самотужки воювати з нашим правосуддям! Були навіть випадки, коли
жінку-заробітчанку позбавили материнства…

Заробітчан часто
обманювали, інколи самі земляки, які використовували їх, грабували та
намагались заробити на них гроші. Продавали місце роботи, прописку…

Навіть коли людина
помирає і не є резидентом, тобто не працює легально, нам доводиться громадою
збирати гроші, щоб відправити останки в Україну. Якось в мене біля робочого
столу майже два тижні стояла урна з прахом жінки з Тернопільської області  Козівського району. А сини вдома пиячили,
навіть батареї пропили!   Довелось
докласти гроші і відправити останки мікроавтобусом, щоб можна було поховати в
Україні…

Я згадав слова Івана
Франка, коли на виборах він сказав дуже болючі слова: «Половину галичан я
люблю, половину – ненавиджу!».

Зрештою, галицькі власті таки «вирішили» допомогти нашим
емігрантам і для цього… збудують дерев’яну українську греко-католицьку церкву в
містечку Фатіма у Португалії. До речі, Фатіма - це світовий католицький
релігійний центр, в якому є десятки католицьких церков. Але українці мусять
мати свою окрему. Цікава й логіка церковних діячів Галичини, які в останні роки
дуже перейнялися проблемами наших емігрантів. Газета «Галичина» пише:

«У конференц-залі Патріаршої
курії Львівської архієпархії УГКЦ… відбулися зустріч… на тему «Як розбудити
мігранта?»

Такі зустрічі
мігрантів та їх родин Пасторально-місійний відділ УГКЦ організовує в містах
України традиційно. І якщо торкнутися теми львівського спілкування — «Як
розбудити мігранта?», то… мігрантські зустрічі під опікою УГКЦ стали ефективним
механізмом віднайдення відвертого діалогу з мігрантами, їхніми рідними та
близькими. Показово, що до спілкування активно залучаються не лише духовні
особи та мігранти, а й їхні рідні, науковці та психологи, представники ЗМІ. Бо
кожен  має можливість знайти в собі…
часточку небайдужості, завдяки яким родинна і суспільна інтеграції мігранта
стали б ефективнішими... Кажучи образно… «розбудити» мігранта, який повернувся
в Україну.

Логічним духовним
продовженням зустрічі стала нічна піша проща майже трьох сотень вірних до
Страдча…У часі перебігу духовного походу учасники прощі під час двогодинного
перепочинку в одному з освітніх закладів розважали в групах над глибиною слів
«Чого мені до Неба, якщо я сам стаюся Небом».

Поки прості галичани медитують над темою «Чого мені до
Неба?», то галицькі «небожителі» влаштовують пишні забави, тим самим зближаючи
Галичину з Англією, щодо змагання з влаштування весілль королівського розмаху.
Так от, львівський губернатор влаштував королівське весілля своєму синові у
Тернополі, яке радо відгуляли його «закляті» політичні опоненти: мер Тернополя ««свободівець»
С.Надал та мер Львова А.Садовий.

«Два
лімузини-«гаммери», Ян Табачник та
350 гостей – з таким розмахом організував губернатор Львівщини Михайло Цимбалюк весілля свого єдиного
сина Віталія, - розповідає газета «Експрес».

Його дружиною стала
тернопільська Анна Бігуняк, донька тернопільського професора, кандидата
медичних наук Володимира Бігуняка.

Першими привітали
Віталія та Анну два мери – львівський Андрій
Садовий і тернопільський Сергій
Надал… Одружуватися молодята приїхали двома автомобілями білого та чорного
кольорів марки «Гаммер». Анна їхала у білому, а Віталій – у чорному. Ці авто,
прокат яких коштує тисячу двісті гривень на годину, пригнали з іншого міста.
Решта гостей їхали за ними в машинах марок «Тойота», « Лексус» і «Мерседес». У
Тернополі такого дорогого весільного кортежу ще не бачили… На перехрестях…
стояли патрульні ДАІ. Проте рух біля місця VIP- весілля не перекривали…

Після вінчання
наречені й гості рушили до банкетного залу, що в Тернополі, на вулиці
Митрополита Шептицького, у приміщенні новозбудованого готелю.

«Цей будинок, у якому
святкували весілля, майже 10 років зводили дідусь і дядько моєї дружини, - каже
Віталій Цимбалюк. – І нарешті його здали в експлуатацію. На початку серпня його
відкриють, придумають назву. Сьогодні мені відомо, що там будуть готель,
ресторан і приватна клініка»…

«Ян Табачник та його
дружина Тетяна Недзельська – це давні друзі мого батька Михайла Цимбалюка, -
каже Віталій. – Тому тато і мама дуже зраділи, коли вони прибули на наше
весілля»…

Мерт Львова Андрій
Садовий подарував молодій прикраси ручної роботи. А от міський голова Тернополя
вручив нареченим квіти і конверт із грішми. Скільки – вирішив не розголошувати».

Огляд підгтовува Василь Хом’як,
«ОстроВ»